Запаморочення;
У деяких випавдах може призвести до порушення кровопостачання головного мозку, втрати свідомості або погіршення роботи серця.
Артеріальною гіпотензією називають захворювання, яке характеризується зниженням артеріального тиску до наступних цифр: систолічного - нижче 90 мм. рт. Ст. та діастолічного - нижче 60 мм. рт. ст.
Запаморочення;
Слабкість і втома;
Нудота;
Затуманення зору;
Головний біль;
Холодні кінцівки;
Прискорене або нерівномірне серцебиття;
Порушення концентрації уваги;
Непритомність або переднепритомний стан;
Озноб або пітливість.
Безпосередніми причинами артеріальної гіпотензії можуть бути наступні фактори:
вегетосудинна дистонія - захворювання, при якому гіпотензія є первинною;
зниження судинного тонусу, яке може спостерігатися при вегетативних порушеннях, алергічних реакціях і отруєннях;
зменшення об'єму циркулюючої крові - наприклад, при крововтраті або зневодненні;
проблеми в роботі серця - недостатність або вади;
прийом деяких лікарських препаратів, які призводять до зниження тиску.
Гіпотензія може зустрічатись в нормі як прояв компенсаторної відповіді організму на фактори навколишнього середовища (у жителів високогір’я) та як результат підвищеної тренованості у спортсменів.
Первинна артеріальна гіпотензія найчастіше відзначається при вегетосудинній дистонії. Причиною її є розлади в роботі вегетативної нервової системи.
Вторинна гіпотонія може спостерігатися при деяких захворюваннях (наприклад, при анемії, виразковій хворобі, а також хворобах щитовидної залози).
Для постановки правильного діагнозу слід дотримуватися наступних заходів.
По-перше, необхідно регулярно вимірювати тиск. Це потрібно робити систематично і обов'язково в різний час доби. При цьому за основу братимуться середні значення тиску.
По-друге, для лікаря важливий збір анамнезу, який може дати інформацію про наявність серцево-судинних захворювань у родичів, їх рівні артеріального тиску.
Необхідним обстеженням для діагностики артеріальної гіпотензії є електрокардіограма (ЕКГ). Дане дослідження може виявити певний вплив симпатичної нервової системи на роботу серця і тим самим підтвердити функціональний характер зміни тиску.
Також потрібно виключити і наявність вторинної гіпотензії, а для цього необхідно переконатися у відсутності хвороб, що викликають її. До таких захворювань належать хвороби ендокринної та серцево-судинних систем. Тому потрібно провести повну діагностику, яка буде включати в себе додатково:
взяття аналізів крові і сечі;
визначення в крові рівня глюкози;
вивчення ліпідного профілю крові з визначенням рівня холестерину.
Лікування симптоматичне. Якщо виявлена вторинна гіпотензія, то проводиться лікування основного захворювання. Важливо раціонально організувати умови праці та відпочинку, дотримуватися режиму, уникати тривалого впливу підвищених температур. Також слід відмовитися від прийому ліків, що сприяють зниженню тиску.
Чимале значення має і оздоровча фізкультура - за умови її систематичності і правильного підбору навантаження.
У деяких випавдах може призвести до порушення кровопостачання головного мозку, втрати свідомості або погіршення роботи серця.
Якщо низький тиск не супроводжується симптомами й не заважає життю - це фізіологічна гіпотензія. Якщо є слабкість, непритомність, головний біль - це патплогічна форма.
Фізіологічну - не потрібно. Патологічну - лікують після встановлення причини.
Так, у деяких людей тиск може знижуватись при зміні погоди, особливо під час спеки або магнітних бур.