Лікування хронічного ентериту

Хронічний ентерит – захворювання тонкого кишечника запального характеру, що тривало перебігає та веде до дистрофій (порушень обміну поживних речовин).

При цій хворобі верхній відділ кишечника внаслідок дистрофічних процесів заселяється надлишковою кількістю мікроорганізмів, а ще у ньому виникають  порушення імунітету, транспорту поживних речовин та розлади нервової іннервації.

Етіологія захворювання

Причинами хронічного ентериту лікарі вважають:

• гострі захворювання тонкого кишечника у минулому;

• глистяна інвазія, особливо лямбліями та аскаридами;

• імунна схильність організму хворого;

• алергічна природа;

• отруєння солями металів, медикаментами, грибами та іншими токсинами;

• вроджений дефіцит травних ферментів.

Внаслідок впливу низки факторів порушується кишкова моторика, знижується захисна функція. Це сприяє розвитку травних розладів. Свою велику роль у цьому відіграють також і патогенні мікроорганізми, які заселяють кишечник пацієнта.

Симптоми хронічного ентериту

Оскільки скарги хворих різноманітні, то їх прийнято ділити на дві великі групи – ентеральні (кишкові та позакишкові. До кишкових симптомів відносять наступні:

• больові відчуття у навколо пупковій ділянці, тупого або переймоподібного характеру;

• плескіт і бурчання за ходом кишки, здуття, відчуття роздування;

• діарея, зменшення ваги, зниження працездатності та швидка втома;

• непереносимість певних харчових продуктів, найчастіше молочних, що пояснюється ферментною недостатністю;

• стеаторея (жирні домішки у калі) , поліфекалія (велика загальна кількість калових мас), часті випорожнення з домішками газу, неприємним запахом.

Часто після прийому шкідливої їжі з великим вмістом жирів та білків виникають загострення. Можлива поява порушень серцевого ритму. Це виникає тому, що порушується всмоктування такого мікроелементу, як калій. Розлади роботи нервової системи проявляються судомами м’язів, особливо дрібних. Характерною є вітамінна недостатність, прояви анемії, порушення роботи ендокринних та статевих залоз. На пізніх стадіях захворювання можлива поява білкових набряків.

Діагностика та лікування хронічного ентериту

Важливе значення має ендоскопічне обстеження. Воно дозволяє оглянути зсередини травний тракт і, якщо необхідно, взяти матеріал на біопсію. Багато спеціалістів для діагностики використовують спеціальні абсорбційні тести, мікроскопічне дослідження калових мас з визначенням збудника та антибіотикочутливості, рентгенологічне обстеження.

Лікуванням проблеми займається гастроентеролог. Саме він визначає стадію клінічного перебігу хвороби і проводить дієтичну корекцію харчування відповідно до типу харчових порушень.

Якщо в основі ентериту лежить лактозна недостатність, то з харчового раціону виключають молочні продукти. Про глютеновій недостатності забороняють вживати в їжу хліб та деякі злаки. Якщо хронічний ентерит має алергічне походження, то виключають ті продукти, які можуть спровокувати появу загострення чи посилення симптоматики.

Подальше лікування варто узгоджувати разом з лікарем. Якщо вас цікавить консультація гастроентеролога, то телефонуйте за номером (068) 752 52 52.