Лікування сечокам’яної хвороби

Сечокам'яна хвороба (уролітіаз) є захворюванням, при якому в сечовивідній системі утворюється дрібнозернистий пісок і каміння (конкременти). У міру розвитку хвороби каміння може збільшуватися у розмірах, досягаючи значної величини.
Дослідження показали, що із цією проблемою щорічно стикається приблизно 3% людей. Особливу групу ризику складають чоловіки старшого віку (від 30 до 60 років), у яких сечокам'яна хвороба фіксується приблизно втричі частіше, ніж у жінок.

Головною причиною появи сечокам'яної хвороби є спадкова схильність до патології нирок та захворювання, що супроводжуються порушенням обміну речовин. Справа в тому, що найчастіше камені виникають в органах сечовидільної системи через зміну складу, ступеня кислотності сечі. Крім того, цьому процесу сприяє збільшення концентрації солей, що призводить до випадання нерозчинних сполук в осад.
Порушення обміну речовин може бути внаслідок впливу низки негативних чинників - недостатнє споживання рідини, незбалансоване харчування та

Симптоми сечокам'яної хвороби нирок та сечовивідних шляхів практично ідентичні у чоловіків та жінок. Виявити захворювання можна за кількома ознаками:

• частим нападам ниючого болю в паху, в попереку, виділення крові з сечею;
• болюче сечовипускання з несподіваним перериванням струменя;
• поява невеликої кількості крові у сечі після фізичного навантаження.

Варто окремо відзначити, що симптоми можуть проходити, якщо камінь, що знаходиться в органах сечовивідної системи, змінює своє положення. Але за наявності вищеперелічених ознак необхідно обов'язково провести обстеження.
Однією з найяскравіших ознак сечокам'яної хвороби є ниркова колька. Вона виникає при застряганні конкременту і характеризується найсильнішими болями в ділянці нирок, які не залежать від зміни положення тіла в просторі і нерідко супроводжуються нудотою, блювотою, слабкістю. Стан потребує негайної медичної допомоги.

Діагностика сечокам'яної хвороби проводиться у кілька етапів. Спочатку пацієнту потрібно буде здати кров та сечу для проведення аналізів. Загальний та біохімічний аналіз крові дають можливість встановити наявність в організмі запальних процесів та патологічних змін, що виникають в органах сечовидільної системи. Аналіз сечі допомагає визначити хімічний склад сечі.
Після цих аналізів пацієнтові призначають кілька досліджень. З їх допомогою лікар здатний встановити наявність каменів, їх об’єм і точне місце локалізації.

Вибір методу лікування сечокам'яної хвороби у чоловіків та жінок залежить від типу та розташування каменів, причини їх появи, виразності тих чи інших симптомів, а також індивідуальних особливостей організму. Терапія підбирається лікарем з урахуванням стану хворого та результатів лабораторного та інструментального обстежень.
Консервативна терапія найчастіше проводиться у разі:

• коли конкремент має діаметр не більше чотирьох міліметрів;
• коли конкремент має діаметр близько шести міліметрів і знаходиться у безпосередній близькості від нирки.

У цьому випадку існує велика можливість самостійного виведення каменю з організму. Тому лікар підбирає пацієнту спеціальну дієту та призначає препарати, які сприяють виведенню.

Для профілактики сечокам’яної хвороби потрібно пити достатню кількість рідини — не менше 2 літрів на добу. Варто обмежити вживання солі, м’яса, шоколаду та газованих напоїв. Раціон має бути збалансованим, з урахуванням типу каменів (за рекомендацією лікаря). Також корисно регулярно проходити обстеження нирок і сечового міхура.