Лікування гаймориту

Гайморит - запалення гайморової пазухи, яке вражає людей будь-якої вікової групи та статі. Найвищий відсоток захворювання припадає на осінньо-зимовий період. Ранньою весною, коли спостерігається зниження загального імунітету, часто відбуваються загострення хронічних форм захворювання.

Основною причиною розвитку гаймориту є зниження місцевого імунітету. Слизові тканини, в яких знаходяться лімфатичні судини, повинні боротися з усіма вірусами, що потрапляють на них. Якщо імунна система дає збій, риновіруси потрапляють на тканини носової порожнини і починають свою руйнівну роботу.

Для того, щоб захворювання виникло, повинні бути наявними сприяючі фактори:

• дитячий або похилий вік пацієнта;
• будова кісток лицьового відділу черепа;
• стан імунної системи;
• наявність хронічних захворювань;
• бактеріальна інфекція;
• алергічні реакції;
• паразити;
• травмування слизових тканин гайморової пазухи;
• сухе повітря;
• протяг.

Запалення може виникнути також через алергічний риніт, поліпи та аденоїди.

Кожна стадія гаймориту супроводжується особливими виділеннями, що вказує на ступінь розвитку хвороби. Це допомагає діагностувати захворювання. Отоларинголог при постановці діагнозу за кольором виділень з носа може визначити фазу захворювання.

Поява білого слизу вказує на початкову стадію розвитку гаймориту. Слизові виділення білого кольору, густої консистенції, можуть свідчити про початок стадії одужання пацієнта. Густі виділення жовто-зеленого кольору вказують на сильний запальний процес. При такій формі завжди є температура. Ці симптоми свідчать, що необхідне втручання фахівців.

При підозрі на розвиток гаймориту, слід звернутися до отоларинголога для уточнення діагнозу і лікування. Лікар, при потребі, призначить для підтвердження діагнозу додаткове обстеження.

Лікування запалення верхньощелепних пазух консервативне. Воно спрямоване на забезпечення гарного відтоку слизу з гайморових пазух.

В індивідуальних випадках вдаються до пункції пазухи. Це роблять для того, щоб промити інфіковану порожнину та ввести в неї лікарський засіб.

Лікувати запалення гайморових пазух потрібно обов'язково, щоб уникнути не тільки розвитку хронічного захворювання, але і появи побічних ефектів - різних ускладнень у вигляді запалення оболонок головного мозку. Це небезпечне для життя ускладнення може спричинити за собою інвалідність або навіть смерть.

Без належного лікування хронічна форма захворювання сильно погіршує якість життя. Слизові тканини не відновлюються до кінця. Людина страждає відсутністю нюху, порушенням дихання. При загостренні хвороби погіршуються захисні функції організму.

При гострому гаймориті зазвичай проводять консервативну терапію. Вона може включати прийом антибактеріальних, протизапальних, антигістамінних, імунозміцнювальних та інших засобів. Лікар робить призначення з огляду на характер і причину захворювання (інфекційна або алергічна етіологія), а також симптоми, що турбують пацієнта.

Крім того, ефективним вважається промивання порожнини носа методом Проєтца («Зозуля»). Під час процедури проводиться видалення гною та обробка слизової оболонки антисептичним засобом.

Також у рамках комплексної терапії можуть призначити й інші фізіотерапевтичні процедури: електрофорез, ультрафіолетове опромінення тощо.

При неефективності консервативної терапії або скупченні великої кількості гною може знадобитися пункція (прокол) гайморової пазухи. Вона дозволяє видалити ексудат, що сприяє зменшенню закладеності носа та кількості виділень. Якщо гній збирається повторно, пункцію роблять кілька разів.

При запущених формах гаймориту, а також хронічному перебігу з 2-3 рецидивами на рік пацієнту може бути рекомендована гайморотомія – розтин верхньощелепної пазухи хірургічним методом.

За відсутності своєчасного лікування гайморит може перейти у хронічну форму, для якої характерне часте загострення. Також він може спровокувати:

• поширення запалення на інші ЛОР-органи та дихальну систему;

• абсцес очної ямки;

• утворення поліпів та кіст;

• менінгіт та інші ускладнення.