Лікування цукрового діабету

Цукровий діабет – це поширене захворювання, для якого характерний підвищений вміст цукру в крові.

У нормі його рівень повинен бути:

• у дорослих – 3,5-5,7 ммоль/л.

При розвитку діабету він може підвищуватися в декілька разів. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, вміст глюкози на рівні 7,0 ммоль/л натщесерце та 11,0 ммоль/л через 2 години після їжі є потенційно небезпечним і може призвести до розвитку серйозних ускладнень.

Найбільш поширеними є:

• цукровий діабет I типу – супроводжується недостатнім виробленням інсуліну в організмі;
• цукровий діабет II типу – розвивається при зниженні чутливості тканин до дії інсуліну.

Цукровий діабет першого типу в більшості випадків виявляється у юному віці, тоді як діабет другого типу діагностують в основному у людей старшого віку.

Цукровий діабет першого типу, також названий лікарями ювенільним, виникає внаслідок недостатнього вироблення організмом інсуліну. Свою назву він заслужив через те, що діагностується у молодому (до 30 років), часто дитячому віці, а також може бути вродженим. В останні роки цукровий діабет першого типу став проявлятися й у більш старшої вікової групи – у 35 або навіть 40 років.

Цукровий діабет другого типу розвивається внаслідок зниження чутливості тканин до дії інсуліну, в результаті він виробляється, але рівень цукру в крові все одно залишається підвищеним. Як правило, захворювання з'являється після 40 років, проте хвороба поступово «молодіє». У групі ризику знаходяться люди з ожирінням та надлишковою масою тіла.

До розвитку цукрового діабету призводять різноманітні причини:

• генетичні (успадкування діабету I типу від батьків);
• стрес;
• травми;
• хвороби підшлункової залози;
• вік (чим старша людина, тим вище ймовірність розвитку хвороби);
• ожиріння та артеріальна гіпертензія (підвищений тиск).

Ризик розвитку цукрового діабету вище у людей з:

• спадковою схильністю;
• захворюваннями підшлункової залози;
• ожирінням;
• нераціональним харчуванням;
• малорухливим способом життя;
• частими стресами;
• гормональними порушеннями;
• захворюваннями серцево-судинної системи;
• гіпертонією;
• синдромом полікістозних яєчників;
• порушенням ліпідного обміну (високим рівнем холестерину в крові).

Також ймовірність захворювання підвищується під час вагітності (розрізняють гестаційний діабет) і після 45 років.

Для діагностики цукрового діабету пацієнтам призначають лабораторні дослідження.

Зазвичай проводять:

• аналіз крові на рівень цукру (виконується натщесерце);
• глюкозотолерантний тест – аналіз крові натщесерце та після прийому 75 мл глюкози;
• аналіз крові на гліколізований гемоглобін;
• аналіз крові на інсулін та С-пептид (для диференціальної діагностики діабету 1 та 2 типу);
• аналіз сечі на рівень глюкози та кетонових тіл.

Якщо цукровий діабет підтверджений, рівень цукру потрібно контролювати постійно. Це можна робити у домашніх умовах за допомогою глюкометру.

Для діагностики ускладнень цукрового діабету та супутніх захворювань можуть знадобитися консультації лікарів інших спеціальностей та виконання додаткових обстежень.

Щоб знизити ризик розвитку цукрового діабету 2 типу, рекомендують:

• збалансовано харчуватися, зробити прийоми їжі невеликими та регулярними;
• підтримувати в нормі масу тіла;
• регулярно виконувати фізичні вправи;
• відмовитися від куріння та інших шкідливих звичок;
• контролювати рівень цукру і холестерину в крові;
• своєчасно лікувати захворювання серцево-судинної та ендокринної систем, а також інші патології.