Задишка, що поступово посилюється;
- Ревматоїдний артрит;
- Системний червоний вовчак;
- Склеродермія;
- Дерматоміозит/поліміозит.
Імунна система атакує власні тканини легень, викликаючи запалення та фіброз.
Інтерстиціальне захворювання легень (ІЗЛ) - це загальний термін, що об'єднує групу понад 200 хронічних хвороб, при яких уражується інтерстиційна тканин легень - тонкий прошаром між альвеолами, де відбувається газообмін.
ІЗЛ - це не одна хвороба, а група захворюввань, тому й причини можуть бути різними. Основні з них:
Імунна система атакує власні тканини легень, викликаючи запалення та фіброз.
Тривалий контакт із подразниками спричиняє хронічне запалення легеневої тканини.
Можуть викликати токсичне ураження альвеол і міжальвеолярної тканини.
В окремих випадках - тригер розвитку фіброзу легень.
Частіше виникає у людей віком понад 50 років, поступово прогресує.
Спадкові мутації, які порушують відновлення легеневої тканини.
Задишка, що поступово посилюється;
Сухий кашель;
Втома, слабкість;
Біль або дискомфорт у грудях;
Ціаноз ( синюшність губ або пальців);
У запущених випадках - "барабанні палички" (деформація пальців).
Найчастіше перша підозра на інтерстиційні захворювання легень виникає після рентгенографії легкень. Однак трапляються випадки, коли такі пацієнти довго і безрезультатно лікуються від пневмонії. Бувають випадки, коли змін при рентгенологічному обстеженні зовсім немає. Тоді діагностика обов'язково потребує проведення КТ (комп'ютерної томографії).
Друга необхідна складова діагнозу – дослідження функції зовнішнього дихання, тобто проведення спірографії.
Іноді лікар може наголосити на проведенні додаткових досліджень, наприклад, імунологічних аналізів крові щоб уточнити роль алергенів свійських птахів або цвілевих грибів у розвитку хвороби.
Діагностикою та лікуванням цих захворювань займаються лікарі-пульмонологи. Лікування інтерстиціальних захворювань легень визначається конкретним різновидом захворювання. У деяких випадках при хорошому самопочутті хворого та відсутності змін легеневої функції лікування не призначають, а спостерігають за пацієнтом протягом декількох місяців і лише при прогресуванні хвороби розпочинають активну терапію.
При деяких ІЗЛ, навпаки, необхідно відразу після встановлення діагнозу починати потужне лікування, щоб запобігти розвитку легеневого фіброзу і максимально відновити нормальну легеневу тканину.